ПОСЛАННЯ ДО ЄПИСКОПIВ



Категории Ibah Вишенський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал (Уривки) Твiр починається з глузливого звернення до архiєпископа Михайла та ще п'яти єпископiв, якi пiдписали унiю: Вельможним ïх милостi панам. До автора Послання дiйшов плiд ïхнього подвигу, працi, ретельностi i старання, писання пiд назвою Оборона згоди з латинською церквою i вiрою, що служить Риму. Характеризуючи своïх iдейних супротивникiв, як пiклувальникiв i будiвничих тiєï названоï згоди, унiï змiïноï, як ïï зве руський народ, вiн запитує, де й хто з них виконував шiсть заповiдей Христових: голодних нагодував, спраглих напоïв, мандрiвних упокоïв, голих зодяг, хворим послужив, у темницях одвiдував?.. Чи не самi ïхнi милостi чинять голодними i спраглими бiдних пiдданих, забирають пожертви на прогодування сирiт церковних та тягнуть з гумна стоги та ожереди. Разом iз своïми слугами пожирають отих труд i пiт кривавий, горiлки процiджуванi курять, пиво добiрне варять i в прiрву ненаситного черева вливають. Тодi як самi єпископи об'ïдаються, сироти церковнi терплять вiд голоду i спраги, а пiдданi з дiтьми змушенi урiзати собi пайку хлiба, боячись, що не дотягнуть до нового урожаю. Де вони голих одягали? Чи не самi забирають у людей конi, воли, вiвцi, податки грошовi живцем здирають, у непогiдь гонять на важку роботу. Самi ж яко iдоли на мiсцi сидять, а якщо й трапиться того трупа обiдолотвореного кудись перенести, то тiльки на колисках, немов дома сидячи, переносяться. Отак, висмоктавши з своïх пiдданих ïхню кров, силу i працю, своïх прислужникiв у дорогi сукна вдягають, щоб приємним виглядом ïх тiшитись. Мiж тим у бiдолашних людей немає навiть сiрячини путящоï, аби наготу свою прикрити. Єпископи повнi мiшки грiшми золотими напихають, а тiï бiдаки шеляга, за вiщо сiль купити, не мають. Чи не для того вони єпископства домагались, щоб бiльше майна, маєтностей та прибуткiв у церквi Божоï здобути? Щоб у достатках розкiшних, яку маслi плавати? Дочок вони багатим приданим єпископським надiляють, зятям титули найславнiшi надали. Далi I. Вишенський наводить приклади розкiшного життя та великих статкiв каштеляна Потiя, архiєпископа Рогози, який колись був лише небагатим шляхтичем, єпископа Кирила Терлецького, ранiше простого попа. Автор Послання аргументовано доводить, що його супротивники не йдуть за Христом. Вони пишаються своєю зверхнiстю над хлопами, бо купаються у розкошах i навiть воєводи ïм низько кланяються. Насправдi ж, ïм нема чим гордитися. Адже тi архiєреï, що Христа вбили, подiбнi до них в усьому. Так само, як i вони, тi архiєреï розкошували i мали багато слуг. ïх також вшановували володарi тих часiв — Пiлати та Iроди. А поряд з ними жили й тодi хлопи Христовi — бiднi, поганьбленi, битi i повбиванi. I були цi хлопи в усi часи чеснiшими й славнiшими вiд своïх духовних владик. Автор Послання кидає в обличчя панам єпископам гнiвне звинувачення: високо сидять вони на мiсцях єпископських, але не сидять на гiдностi й чесностi; володiють селами, але душами ïхнiми диявол володiє; пастирями себе звуть, але есте проклятi; йменують себе єпископами, але есте мучителi; вважають себе духовними [особами], але есте поганцi й язичники.

Метки ДАВНЯ УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, ПОСЛАННЯ ДО ЄПИСКОПIВ, IВАН ВИШЕНСЬКИЙ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ПОСЛАННЯ ДО ЄПИСКОПIВ